Туреччина 2021. Двотижневий тріп на авто

Починаю писати цей текст, сидячи на терасі перед своїм "бунгало" в тіні апельсинових дерев під смачненьку турецьку розчинну каву ноу-нейм під квохтання курей)))) І як би ви до цього не відносились (я приблизно уявляю, як саме), але я кайфую! І розкажу вам зараз чому саме. 



Цього року ми підкорювали Туреччину на автомобілі, взятому в оренду в аеропорту. Подорож була насичена, але не втомлююча. Більше всього ми вивчали нові пляжі, без історичних локацій, через що я трішки засмучена. Але в таку спеку було дуже важко ходити під сонцем, тому я себе заспокоюю, що зроблю це наступного разу не в гарячий сезон. Минулого року в жовтні було ідеально, але ми не брали тоді авто. Однозначно, що в Туреччину варто буде приїхати ще третій раз, тому що однієї поїздки на два тижні дуже мало, щоб роздивитись хоча б щось. 

Пишу зразу для практичних. На житло зі сніданками за 15 днів на 2 дорослих і одну дитину 6 років витратили 500 євро. Вартість квитків на літак могла б бути 300 євро, це найдешевший варіант, але з датами, що нам не підходили. Оренда авто 330, повна страховка на авто не обовязкова, 46євро. Медичне страхування по 10 на людину. Наїстися в ресторані можна було і за 60 лір (спагетті наполітано і равіолі божественні), а можна було замовити на 200 і потім ще думати, чим зашліфувати. 

Зараз буде ДУЖЕ великий ліричний відступ, можете його пропустити і читати ПЕРШЕ МІСТО, ПЕРШЕ МОРЕ. Я поділила все на частинки, вони вийшли гігантських обємів, можете пропускати відразу те, що не цікавить. Виявилось, що дуже багато яскравих спогадів і всі хочеться перенести в текст детально, перш за все для себе. Читати їх через роки, коли багато забулось, дуже цікаво.

А ще завжди дуже багато уточнюючих питань в коментарях, тому пишу все детально. Для тих, хто вже їздив в Туреччину, буде не цікаво, але мені рік назад було б корисно, бо відпочинок в Європі в мене був зовсім інакший)

Початок моїх роздумів ні про що

Зібрались їхати сюди ми зарані, але все вийшло несподівано. У друзів дитина ходить в школу, тому було вирішено їхати в червні. Там ще  і в наших дітей день народження, які хотілось би зустріти на морі. Тому спершу купляли квитки на 18 червня, але раз і не стало квитків в Бодрум, хоть до того був майже пустий літак. Як так вийшло, що ми полетіли в Стамбул і аж 23 я вже не памятаю. Але точно були 2-3-кратні скачки цін на літак протягом кількох годин і зняття рейсів з продажу. О, забула) Летіли ми самим дешевим лоукостером СкайАп. Зараз я вже знаю, що на вихідних, особливо в неділю до обіду в них самі дешеві квитки. Бувають скачки в більшу і меншу сторону незалежно від залишку днів до рейсу. А ще в них ціна коливається від кількості запитів. Так що поки бачите низькі ціни - хапайте і не чекайте, щоб з кимось узгодити, як я)) 

Чомусь цього року в нас було все так складно (але воно того варте :) )Ще розглядали варіант купити тур на 3-4 дні в Мармарис або Анталію, але після його закінчення не йти на літак, а взяти машину в оренду і їхати далі по узбережжі. Навіть з врахуванням того, що 9 осіб не скористалось би квитками на літак  в одну сторону, це могло б бути вигідно. Тому що були путівки з все включено в готелі з 3 зірками на першій лінії і нормальними відгуками на 2+1 за 11450, а на 2+2 за 14000. Але поки я вибрала готель, поки дочекалась погодження від друзів, поки добилась реквізитів для оплати і оплатила 2 рахунки, то всьо)) Ціна зросла до 32000 і 41000 відповідно і турагенство просто повернуло гроші на карту. Тому не зволікайте!))) Бачите хорошу пропозицію - ХВАТАЙТЕ!)))

Кінець загального ліричного відступу 

Продовження лірики про переліт :) 

Отже, вилітали ми СкайАпом в Стамбул. Для початку ми купили квитки на їх сайті. Брали один з багажем і 2 лише з ручною поклажею. Деталі дивіться самі на сайті, але зручніше брати відразу потрібний тип квитка, а не докупляти багаж. А якщо ви маєте великі чумайдани для ручної поклажі, то вам може вистачити лише її.

За два дні пройшли онлайн-реєстрацію, саме тоді пасажирам без багажу присвоюється місце в літаку. Ми з дочкою були в одному ряду, але через прохід. Але літак був заповнений приблизно на 60% і ми сиділи з нею поруч єдині в ряду. Реєстрація в аеропорту платна.

HES-код робили ми менше, ніж за 48 годин до вильоту тому, що ще не мали заброньовані готелі. Тобто їх було за історію підготовки багато)))  Але всі були скасовані, жоден не підходив під нашу реальну дату вильоту.

В черзі на літак був чоловік, якого не пустили на посадку, він забув HES-код або тест на Ковід. Я бачила, що він комусь телефонував, пробував вирішити проблему, але в літаку його не помітила. Ми експрес-тест на Ковід робили за день, за годину забрали результати двома мовами. Ніби були якісь помякшення для туристів з боку Туреччини, але інформація оновлюється несподівано і не завжди в зручний момент )) Тому тримайте руку на пульсі за допомогою цього сайту trip.gov.ua. Лише офіційні дані! Ніякої жовтої преси і пліток! Ризикуєте зіпсувати відпочинок.

Летіти мені сподобалось. Начиталась відгуків і було страшно заходити в літак, але все було на 5. Зараз пропонують на борту лише водичку і вологі серветки. Але за такий короткий переліт більшого і не потрібно. 

В Стамбулі нам не давали дозволу на посадку через погодні умови і ми більше 30 хвилин кружляли від міста до моря. Я закрила очі вже на третьому колі, щоб не нервуватись зайвий раз. Коли ж дозвіл дали, ми попали в грозу і це було дійсно страшно. Нас гарно покидало по сидіннях.  Мала, коли побачила, як відкриваються закрилки, вирішила, що літак розсипається... І почала плакати, що літак падає. 

Пілот посадив літак, і там вже я ледве не розревілась, але від полегшення ))) Можливо, це було не небезпечно. І абсолютно точно це не виглядало так ефектно, як в фільмах, де звисають кисневі маски, мигає червоне світло, а міцний горішок бігає по зльотному полю і запалює бензин, щоб було видно куди садити літак. Але мені вистачило, дякую, більше не хочу.

Я знімала відео всього процесу для племінника, який дуже любить літаки і хотів кидати навчання на програміста, щоб іти в авіацію. Каже, що під кінець запису навіть він злякався))

Прокат авто і дорога

Машини бронювали ми з друзями в різних сервісах. Їхній ми знайшли швидко на території аеропорту, а наш ні. Знайшли стійку безкоштовного інтернету на 1 годину, тому що на телефонних рухунках мали по кілька гривень. Змогли звязатись з нашою фірмою і, виявилось, що до них треба ще їхати. Це було несподівано і неприємно. Зрештою, ми домовились, що ми будемо чекати їх на місці. Нас відвезли в сусіднє місто, це хвилин 5, де дуже довго оформляли документи. Але в результаті наші друзі забрали своє авто майже одночасно з нами, хвилин за 40.  Машина майже новенька, кілька тисяч пробігу, але вже подерта на кутах. На ДП, це трішки дорожче, але менше розхід палива. Її ціна з додатковим страхуванням 330євро, з рахунку ще знялась застава 85євро.

Прокат дитячих сидінь і бустерів тут дуже переоцінений. Якщо в Європі вони безкоштовні, то тут за 2 тижні набігає їх 2-4-кратна вартість. Як варіант - брати надувний, рюкзак-бустер або простий пінопластовий бустер за 200грн, якщо довзоляє вільне місце в сумці. Його буде не шкода викинути і не везти назад.

Коли вже летіли назад, то вийшли з готелю прибизно на годину пізніше наших друзів, але зустрілись на стійці реєстрації)) Тому, що ми уникнули потреби кружляти розвязкою величезного аеропорту, розбиратись в паркуванні і т.д. Ми приїхали на околицю міста в офіс, переклали багаж в машину, що здійснює трансфер, поставили підпис невідомо під чим і через 5 хвилин були вже на Gate 3 в аеропорту. 

Заставу нам обіцяли повернути протягом 1-7 днів. Скільки ми накатались по платних дорогах невідомо, працівник сказав, що поки ще не може сказати і нормально все розпитати завадив мовний барєр і діалект обох сторін перемов))) Але ми порахували, що приблизно наїздили на суму застави, тому, навіть, як не повернуть гроші, то не страшно. 

Наші друзі не мали таких проблем з англійською, але теж не змогли конкретно сказати скільки їм коштувала машина. Фішка в тому, що тут або не прийнято давати нормальні чеки за товари і послуги, або не прийнято давати чеки конкретно туристам ))) В магазині тобі кажуть остаточну суму, цінники є лише в маркетах типу Мігрос, і то не завжди, ти вже дізнаєшся лише остаточну суму. Тому, якщо для вас це важливо, то можете казати їм про це відразу.

Інформація про платні дороги є ТУТ. А на ЦЬОМУ сайті інформація у вигляді блогу, подана на досвіді автора і цікаві мені коментарі, але від 2019р. 

Через півгодини прийшло смс, що списано з рахунку більше 500 лір. Що це було - невідомо. Чи платні дороги, чи штрафи за перевищення швидкості ми не зрозуміли. 

До речі, на дорозі стоять Трафік Поліс, інколи навіть з радарами. Якщо камери заснімуть, що ви перевищуєте швидкість, то поліцейські вас зупинять і можуть стребувати з вас сплату штрафу. Нас двічі зупиняли, але коли дізнавались, що ми з України, то відпускали з побажанням щасливої дороги. Були б ми на своєму авто, то, мабуть, нас би не зупиняли зовсім. Я, зазвичай, проти перевищення швидкості і дуже за це сварюсь, але тут я прекрасно розуміла бажання водія тиснути педаль газу))

Дорога просто шикарна. Навіть безкоштовні її участки. Рідко коли є 1 смуга, розїхатись і обігнати фуру на трасі не є проблемою. Всі їдуть швидко, правил дотримуються мінімально, скидають швидкість лише перед радарами. Одного разу дорогу переповзала черепаха, кілька раз посеред 4-полоски блукала корова, можуть вийти барани. Але дорога настільки пуста, що їх видно здалеку.  Що правда, турки їздять дуже... несподівано. Поворотниками користуються одиниці і це дуже дратує перші дні. А потім просто звикаєш до думки, що від машини в сусідньому ряду можна очікувати любого фортеля і їдеш, враховуючи цю можливість.

Дорога в старих частинах міста це окрема історія і там емоції переповнюють. В Кушадаси нас карта повела таким маршрутом, що я ніколи не забуду ту дорогу. По-перше, там всі повертають вправо під знаки "поворот в право заборонено", але карта, ж, блін, тебе туди не поведе. І в мене склалось таке враження, що нормальної дороги до нашого готелю не існує в принципі. Або ти повертаєш на вуличку з одностороннім рухом і їдеш проти руху, або тебе заводить навігатор на пішохідну вузьку вулицю.

По-друге, в старих частинах міст багато дуже крутих вузьких підйомів та спусків. Настільки крутих, що колеса пищать, а ти нічого не бачиш, або не знаєш чи зупинишся ))) І коли ти спускаєшся по цій дорозі, а на зустріч піднімається інше авто, ти розумієш, що маєш дати йому дорогу, але для цього потрібно здати назад вверх, а машина туди їхати вже не хоче взагалі ))) Короче, підсумовую. Стандартні міжнародні правила водіння там не діють!

Кожного разу навігатор прокладав до готелю новий маршрут. Одного разу ми попали на таке перехрестя, де машина не вписувалась в поворот, кілька раз здавали назад по кілька сантиметрів, щоб все таки зуміти повернути на потрібну вулицю і не обдерти фарбу об будинки.  Другого разу попали в таку ж ситуацію, але ще був дуже крутий схил, а на саме перехрестя виходили маленькі камяні старі сходинки з будинку, на якому стояла молода жінка. Поки ми тиркались машиною взад-вперед, вона з нами дуже весело розмовляла ))) Потім прийшла компанія хлопців, які сіли на наш багажник зверху, щоб підняти перед машини над сходинкою. Це були б шикарні яскраві кадри, якби я мала кілька вільних сантиметрів відкрити двері щоб вийти і засняти)) Ми якось вирулили звідти і, вже не звертаючи увагу на дорожні знаки, зуміли потрапити в готель. Коло готелю я ще бігала кілька хвилин хапаючись за голову, розмахуючи руками і намагаючись розказати друзям, де ми їздили. Напевно, вони з тих емоційних реплік нічого не зрозуміли))

Перше місто, перше море

Місця для відвідування я обирала за допомогою сервісу Гугл Карти. Можливо, не самий оптимальний спосіб, але мені подобається. Так що я вирішила, що пляжі південніше Ізміру підходять нам ідеально. Біленький пісок, чиста голуба і бірюзова вода. Вимоги - не портове місто, наявність житла поближче до моря, бажано приватний сектор і пляж за містом.

Тому ми зупинились на місті Чешме. 

Міст через протоку Осман-Газі, 14євро


Дорога хороша в усіх проявах. І покриття, і краєвид

Зупинка в одному з Оксідженів(відпочинкові зони)

Захід сонця вже десь за Ізміром


Приїхали ми після заходу сонця, через карантин вже всі магазини були закриті, але на заправці купили перекус. Готель (лінк ТУТ) був через дорогу від моря, зі сніданками на даху і басейном, куди після обіду падає тінь. Ідеально. Що правда, спершу бронювали ми просторі апартаменти поруч з піщаним пляжем, але вже після вказання всіх даних в HES з нами звязались власники і повідомили про прорив труби. 

Взяли купильники і побігли купатись на найближчий пляж. Готельні пляжі в місті не є фантастичними, але для нічних і світанкових купань нормально. Хоча люди відпочивають тут довго і їх все влаштовує.

Пляж поруч з готелем камяний, найкраще плавати з пірсу

Сніданки в готелях завжди приблизно однакові. Це буде кілька видів чогось, що намазується на хліб, завжди оливки чорні та зелені,помідори, огірки, кавун, місцевий сир, яйця в якомусь вигляді, чай, кава та хліб. Можуть бути тости, сосиски і картопля фрі. Кава переважно розчинна, лише в останньому була смачна зернова з кавової машини, до речі той готель був найкращий і найдешевший з усіх. В першому готелі були ще шикарні компоти з місцевих невідомих фруктів, в іншому соки. В двох були пластівці та кульки і молоко. Можливі ще варіації, при бажанні наїстись можна до вечері ))) 

Близько 7-ої ми йшли з дітьми купатись. Було легко розбудити навіть малишню, ніхто не стогнав, що хоче спати, всі підривались моментально, вмивались і йшли на море. Потім на 8 ми йшли на сніданок. Після нього на море приблизно до 11, після чого в номер, під кондиціонер, душ, поговорити і спати до 16:00. Коли спадає трішки жара, можна вже і подумати про обід. А з 18:00 рухатись знову на пляж.  

Це мій ідеальний розпорядок, але дотримуватись виходило не завжди, звичайно)

Насправді до моря тут близько :) Просто його погано не видно


Наш перший гарний пляж, поруч з Чешме. Навіть не пляж, а просто бухта. Розташована поруч з новеньким мальовничим котеджним містечком, ось ТУТ є точка на карті.

Бухта, яка стала нам диким пляжем
Котеджі


Клаб біч

Неприємною несподіванкою стали клубні пляжі, Beach Club. Майже всі ті пляжі, що я бачила на гарних картинках в околицях міста зараз забудовані такими пляжами. Хоч у відгуках і писали, що поруч є проходи на безкоштовні пляжі, але по факту їх вже там немає. І це дуже дивно. Тому що в Туреччині діє закон про вільний доступ до моря. Минулого разу я з таким явищем не стикалась, та і в Чорногорії, Албанії та Хорватії теж. Я можу зрозуміти бажання людей заробити нічого не робивши, але мені немає сенсу платити по 40 лір (40*3,14=125грн) з людини, якщо я там пробуду одну-дві години і лежаками та парасолями не користуюсь, бо принципово не засмагаю, а майже весь час в морі, або сиджу на мілині.

Інколи нам псували панораму водорослі, яких прибивав сильний вітер. Нижче на фото Diamond Beach, дуже класне місце для сімей з малими дітьми. Дрібний пісок, вдень вода має гарний голубий колір, дуже повільний захід в воду, як в нас на Дніпрі )) Ідеш, ідеш, ідеш... набридло йти, а вода ще по пояс. Але коли хвилі, то може прибити водорослі. Проте, їх не багато і вони не всюди. Тому фотографію панорами зіпсувати можуть, але купання ні)) А ще там бувають кайтери, хлопчикам подобається за ними спостерігати. 


Бірюзова водичка Diamond Beach після заходу сонця виглядає так

Набережна пляжу Ilica
Хоч я не люблю міські пляжі, але тут я зробила виняток. Найкращий пляж цієї місцевості. Вулички, що ведуть до нього- мрія людини, що відпочиває від великого міста. Якщо буде потреба, то раджу шукати житло саме тут. 


З дотриманням санітарних норм))
На Іліка носили дуже смачні мідії. В ракушці був сам молюск, а решта повністю заповнено смачним рисом. Дуже смачно. Ми спершу дуже іронічно відносились до цієї їжі, проводили паралелі з українськими курортами. Але дітвора захотіла кукурудзу, а там вже ми і мідії роздивились і понеслась. Подаються в пакетику з четвертиною лимона. Нажаль, ще такі мідії були лише в Кушадаси, більше ми їх не бачили.
Вевчеряли в ресторані, на гарній набережній в історичному центрі. Ресторан на якомусь сайті мав найвищий рейтинг по стравах з дарів моря, але в середньому ціновому діапазоні. 
На фото лише частина замовлення. Мій рис з мідіями і родзинками, кальмар чоловіка, хліб, вода на фото, аще картопля-фрі дочці і якась основна страва. Було все смачно, особливо кальмар, але, як бачите, те, що порції в Туреччині гіганські - узагальнення, яке не завжди правдиве.

Щось, картопля, мідії з рисом, кальмар і вода

Меню з Dost pide


В Dost Pide ми зайшли після прогулянки містом орієнтуючись лише на середній бал в ГуглМапс. Як на мене, він переоцінений.

Кушадаси 

Трішки дороги до Кушадаси. На це місто ГуглМапс підказав мені іншу програму))) 

Вітряки


Квіти майже вздвож всіх доріг, навіть в маленьких селах

Гарне і доглянуте місто

Старе місто на горі. Там була сама складна дорога за 15 днів











Вид з балкону. За годину до сходу сонця ))
Ми вирушили в заповідник Dilek Yarimadasi Milli Parki. По дорозі заїжджали в села по дорозі, де вулички утопають в квітах, в повітрі запах евкаліптових дерев, а пляжі з білим піском. З вантажівок купили кілька кілограм солодких черешень, нектаринів і абрикосів, щоб вистачило на цілий день, так як кафе в плані немає. 
Вїзд в парк 30 лір з машини. Потрібно мати готівку. Ми її не мали, тому що всюди розраховувались карткою. Але через півгодини підїхали наші друзі, які мали готівку. Поки чекали, купались на пляжі прямо перед воротами. Нам там настільки сподобалось, що вже й не знали чи їхати далі.

Далі будуть фотографії заповідника. Він має 7 бухт, але є хороші місця і під деревами між пляжами. Місця гарно обладнані для відпочинку столиками, лежаками, є туалети, душові кімнати і відкритий душ, великі стоянки для авто.
В той день туркам ще не дозволялось нікуди ходити, а в неділю не працюють кафе навіть для туристів. Тому при поверненні в готель голодні з допомогою власника готелю замовляли доставку. Всі відпочиваючі були іноземцями, при оплаті вїзду ми показували документи. Наш отельєр казав, що нам дуже повезло, це були останні карантинні вихідні. А зазвичай в тому парку немає місця. 
З заповідника нас вигнали жандарми. Виявляється, ми заважаємо дикій природі і тут обмежені години відвідування. Вони знали, що хтось є по 2 припаркованих авто і йшли за нами так далеко в кінець пляжу за скелі. Прийшлось вдягати білизну в світлі проблискового маячка і під пильним оком молоденького турка )))) Відчула себе зіркою стрип-клубу)))
Цей заповідник одна з найкращих локацій, що ми бачили.

 

 
 
 

 







Жили в готелі Stella, це звичайний готель середніх розмірів, яким володіє одна сімя. Я люблю спостерігати за сімями, що займаються бізнесом разом. Відразу видно і відношення поколінь між собою і їхній побут. Для любителів "все включено" тут можуть бути дивними маленькі островки домашнього затишку, підлітки за стійкою реєстрації і т.д., але мені заходить. 

Гелеміш, Патара
Село називається Гелеміш. Пляж, піщані дюни і руїни - Патара.
Чи знаєте ви де народився святий Миколай? Так, так, саме той Миколай Чудотворець, що роздає й досі дітям подарунки, а в Європі ототожнюється з Санта Клаусом. А народився він на початку нашої ери в місті Патара, провінція Лікія, що належала Римській імперії.  Багато фото є ТУТ, а в мене не вистачало терпіння і сили шукати гарні кадри при температурі 43С. Різниця між Кушадаси і Гелемішем разюча, піщані дюни дають про себе знати і жара збиває з ніг. Але ж ми сильні)) Тому після важкого дня чого б не потопати в пустелю? 

По дорозі до Гелемішу на перевалі зупинялись пити свіжий апельсиновий фреш(10 лір). До речі, тут і в Гелеміші найсмачніші апельсини))) 

Дорогу ми проклали не просту, через Кьойджегіз і Дальян


Набережна озера Кьойджегіз. 
Далі Дальян. Частина Лікійської стежки, тут знаходяться гробниці в скелях. Дуже класні прогулянки на лодках від 300 до бескінечності турецьких лір за компанію на 2-3 години. Ви можете погодувати черепах, половити голубих крабів, і роздивитись гробниці в скелях.
Прямуємо в Гелеміш. Село маленьке, готелів на "все включено" немає, все - сімейний приватний бізнес. Наш готель Apollon не виключення. Готель я рекомендую сміло. Власники надзвичайно приємні і дійсно відчуваєш себе очікуваним гостем, все так ненавязчиво і спокійно, просто ідеально. Їжу готували для себе і гостей разом. Так, як було дуже мало туристів, вибір страв був обмежений, якщо замовляти на зараз. Але можна попередньо домовитись. Все було дуже смачно, а ціни нас приємно здивували вже пост-фактум, розраховувались при виїзді.
Дюни.
Ми підїхали машиною по вказівнику за кілька хвилин. В лісі стояло вже дуже багато машин, продавали кукурудзу, морозиво. Турки приїжджали з своїми розкладними меблями, величезними сімями, влаштовували серйозні пікніки. Але на самих перших дюнах вздовж лісу. Ми подивились на це і пішли далі до моря, скільки там до нього йти, його ось видно, рукою подати ))) 
Йдемо, йдемо... Спустились з першої, піднялись на другу, море ось, його видно, але щось воно не наблизилось )) І так йшли ми, йшли...)) Але добре, що був цей оптичний обман, бо не знаю чи я б дерлась стільки по тих барханах, якби знала на скільки це насправді далеко і як важко тягнути за собою ще й сумки з купальними речами, пляшки з водою і малих. 
Татусі потягнули дітей, а папараці працюють )) Потім будуть доганяти з усіх сил.




Коли ми, ледве живі, доходили до останньої дюни, за якою був вже лісок з машиною, ми побачили знову проблисковий маячок. Ми нічого не розуміли, що казали в гучномовець, але можна було здогадатись, що це також територія розмноження диких тварин, яким не потрібно заважати вночі (після 21:00) робити свою розмножуючу справу.
Але мені не дуже віриться, що тим черепашкам щось заважає. Колись в Македонії бачила секс черепашок в кущах при дорозі. І десятки туристів не смущали їх, стогнали від задоволення вони досить голосно)))
Знову довелось вдягатись під наглядом і в кольоровому світлі ))) А потім ми задумались - чи топали б і ці жандарми розшукувати нас, якби ми вже самі не підходили до авто? Тому що від моря не було б видно мигалок і не чути гучномовець. Уявляю, які б вони були раді таким туристос.
Наступного ранку ми пішли на пляж Патара. Вхід через античне місто. Якщо йдете дивитись все разом, то ціна одна, якщо лише пляж, то інша.
40 лір за 10 відвідувань пляжу. Можна ділити на кількість відвідувачів.







Аспендос ресторан сподобався мені з тих, що в селі найбільше

Ресторан-каробель. Дуже переоцінений

Меню нашого готелю

В Аспендосі роблять смачні піде, обслуговування швидке, а власниця дуже приємна жінка. Гранатовий сік тут - бомба(20 лір).
Сніданок. На десерт фрукти з саду і кавун
Оліта розважалась цими штуками годинами))




Вздовж дороги багато гарних панорам

Майже встигла зробити фото)))
Квест:знайди місце для авто на супер-пляжі

Супер-пляж
Пляж Капуташ знаходиться ТУТ. Він шикарний, до нього ведуть 192 сходинки, але йти не так вже й важко, навіть в спеку 40С. 



Для порівняння. Перший день.
Другий день. Я не спец, але хіба це не короткі ріпи???

Стаття про відбійні течії (ріпи) на сайті budjak. Ми якраз повертались з душових, коли на пляжі піднявся шум, багато людей кричали. Кілька працівників бару перестрибнули бортик і побігли на пляж. Я не зрозуміла що саме сталось, але поки дотьопала з дочкою, побачила такі помутніння в воді, в яких купались люди. Можливо, поки я йшла, був сильніший ріп і хтось не міг виплисти, хз.
По дорозі до Кашу було кілька подібних пляжів. 


Каш

Недаремно в Двоколісних хроніках хвалили Каш. Дійсно гарне і затишне місто. 
Фініке
Поруч з містом Фініке
Маскимально безлюдний ))
В Фініке пляжі на любий смак
Буквально кілометри пляжів))



Чиралі(Олімпос)

Підїжджаючи до Чиралі перше, що я подумала, це якщо буде землетрус, то нас в долині просто засипле горами )) Сама дивуюсь своїй оптимістичності ))


Вологість просто шалена. Тільки вийшли з машини, відразу відчули, як одяг набирається вологи. Одяг не висихав ні за ні, ні за день.



Останній промінчик сонця
Після заходу

І перший промінчик )) 
Дуже сподобалось зустрічати і проводжати сонце в Чиралі. Особливо перші дні, поки ще в Туреччину не прилетіло 500 000 туристів. В останній день я вже не могла насолодитись тишею, натовп людей ходив, кричав, слухав голосно музику. І це 5 ранку)))
Поки готель спить, можна полежати в гамаку і трішки обсохнути))
Через кілька днів спала вологість в показались верхушки гір
Все те, що зробило мені оргазм, про який я писала на початку :)


















Їсти ми ходили в ресторан Заккум, мої дуже люблять тапчани і рожевий колір))) Там настільки смачнющий кебаб (50лір), що їла навіть дочка , яка м'ясо не їсть. 
Шлях до Химери, палаючих скель, була не проста. Ми вийшли після 19:00, але було всеодно дуже жарко, а дорога дуже погана. 














Дорога додому була звичайна. Машина-готель -прокатна фірма-аеропорт. Готель обрали за 15 хвилин від аеропорту. І все, home, sweet home. Приїхавши в Україну прийшлось звикати до наших жінок, чоловіків і доріг. Першим ділом пішли в магазин купити щось вечеряти. По дорозі був лише АТБ ))) Блін, які мені українки дивні всі показались)))) В Туреччині немає такої різниці. Там була одна жінка, типова черкащанка, але виявилась корінною турчанкою, викладачка в університеті в Стамбулі. Або дивишся - блондинка, теж, мабуть, туристка. А вона з мамою в хиджабі)) Українок в Туреччині, поки було мало туристів, вичислити було дуже важко. Чоловіки також різні - брюнети, рижі, блондини, смуглі і не дуже.
Але я не побачила там жодну жінку з косметикою, в синтетичному одязі і на каблуках в таку спеку)) Вони хоть і бувають шумні, але не кричать на своїх чоловіків і старших дітей.
А чоловіки це просто обняти і плакати))) Непомітно для себе звикла, що мущина має бути смуглий, з пузьцем, з бородою і волохатий всюди, де тільки видно. А в нас що? Іде нещастячко негодоване, маленьке, низеньке, на підборідді як немовлятко, бліде, кудрі з під сорочки не виглядають. Де тестостерон, шановні?)))


Моя сорочка - нормальне пальто))

Коментарі